Методична робота
Правила сучасного виховання дитини
Через сім'ю наші діти входять у суспільство. У сім'ї їм вручають естафету досвіду поколінь, котру вони повинні нести далі, щоб передати своїм дітям і внукам. Жоден навчально-виховний заклад не може дати того, що дає нормальна сімейна атмосфера, спілкування дітей з членами родини.
Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку як на прообраз власних дій. Тож недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева – добрий пагін одійде, от добрих батьків – добра дитина».
В умовах реалій сьогодення, батьки висувають на перший план матеріальне забезпечення дитини. Тому сучасна сім'я втратила головні орієнтири, і страждають, у першу чергу діти. Чи багато ми проводимо часу разом? Чи часто граємось, гуляємо зі своєю дитиною? В наш імпульсивний теперішній час все менше часу залишається, щоб побути з дитиною….Дитина в школі, на розвиваючих заняттях, секціях, батьки на роботі, вечорами хочеться спокою та відпочинку. Виникає постійне запитання «коли?» Коли знайти час на бесіди з дитиною, на спільні ігри, на дозвілля??? А проблеми починають накопичуватись як сніжний ком, й тоді ми починаємо активно виховувати наших дітей.
Сьогодні ми поговоримо про виховання без покарань.
Чому покарання не працюють?
Покарання викликає у дитини страх . Від страху дитина може перестати погано поводитися. Але це лише поверхневий ефект. Якщо уважно поспостерігати за поведінкою дитини, стає зрозуміло, що вона шукає способів, як відплатити кривдникам. Вона може вередувати, псувати речі, робити щось на зло, намагатися відігратися на братах або сестрах. Крім того, застосування покарання викликає в дитині лють, образу, бажання помститися. Іншими побічними ефектами покарання можуть бути нерішучість, невпевненість у собі. Психосоматичні захворювання (зниження імунітету, порушення травлення, роботи серця) теж часто є наслідком стресу, викликаного покаранням. Покарання й погрози вчать дитину не попадатися, роблять її потайною.
Головна причина, чому ми вважаємо покарання дієвим, - найчастіше небажана поведінка припиняється. Це однак означає тільки те, що ми перестаємо її бачити.
Дуже часто під виглядом виховання насильство є способом проявити свою силу, ствердитися за рахунок слабкого, адже покарання підтверджує владу.
Коли ви збираєтеся застосувати покарання, запитайте себе, що вам насправді потрібно: змінити поведінку дитини чи продемонструвати свою силу, правоту?
Якщо перше, то покарання як метод неефективне, якщо друге – ви на правильному шляху!
Люди, в основному, переймають стереотипи виховання у своїх батьків. Це природно для людини – виховувати свою дитину так (тими ж методами), як виховували її.
Багато хто з вас був у такий ситуації: ви довго, спокійно і розумно намагаєтеся показати дитині, що вона зробила «погано», а вона не розуміє. І от ваше терпіння лопнуло, ви вирішуєте вдатися до покарання.
Зупиніться! Дитина не винна, що у вас замало терпіння. Адже поки з нею спілкуєтесь «по-доброму», ваші стосунки залишаються хорошими, дитина щиро намагається зрозуміти вас, поважає ваш авторитет і відчуває гордість, що ви спілкуєтесь з нею на рівних.
Якщо вона все ж «не зрозуміла» своєї провини, покарання не допоможе.
Через сім'ю наші діти входять у суспільство. У сім'ї їм вручають естафету досвіду поколінь, котру вони повинні нести далі, щоб передати своїм дітям і внукам. Жоден навчально-виховний заклад не може дати того, що дає нормальна сімейна атмосфера, спілкування дітей з членами родини.
Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку як на прообраз власних дій. Тож недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева – добрий пагін одійде, от добрих батьків – добра дитина».
В умовах реалій сьогодення, батьки висувають на перший план матеріальне забезпечення дитини. Тому сучасна сім'я втратила головні орієнтири, і страждають, у першу чергу діти. Чи багато ми проводимо часу разом? Чи часто граємось, гуляємо зі своєю дитиною? В наш імпульсивний теперішній час все менше часу залишається, щоб побути з дитиною….Дитина в школі, на розвиваючих заняттях, секціях, батьки на роботі, вечорами хочеться спокою та відпочинку. Виникає постійне запитання «коли?» Коли знайти час на бесіди з дитиною, на спільні ігри, на дозвілля??? А проблеми починають накопичуватись як сніжний ком, й тоді ми починаємо активно виховувати наших дітей.
Сьогодні ми поговоримо про виховання без покарань.
Чому покарання не працюють?
Покарання викликає у дитини страх . Від страху дитина може перестати погано поводитися. Але це лише поверхневий ефект. Якщо уважно поспостерігати за поведінкою дитини, стає зрозуміло, що вона шукає способів, як відплатити кривдникам. Вона може вередувати, псувати речі, робити щось на зло, намагатися відігратися на братах або сестрах. Крім того, застосування покарання викликає в дитині лють, образу, бажання помститися. Іншими побічними ефектами покарання можуть бути нерішучість, невпевненість у собі. Психосоматичні захворювання (зниження імунітету, порушення травлення, роботи серця) теж часто є наслідком стресу, викликаного покаранням. Покарання й погрози вчать дитину не попадатися, роблять її потайною.
Головна причина, чому ми вважаємо покарання дієвим, - найчастіше небажана поведінка припиняється. Це однак означає тільки те, що ми перестаємо її бачити.
Дуже часто під виглядом виховання насильство є способом проявити свою силу, ствердитися за рахунок слабкого, адже покарання підтверджує владу.
Коли ви збираєтеся застосувати покарання, запитайте себе, що вам насправді потрібно: змінити поведінку дитини чи продемонструвати свою силу, правоту?
Якщо перше, то покарання як метод неефективне, якщо друге – ви на правильному шляху!
Люди, в основному, переймають стереотипи виховання у своїх батьків. Це природно для людини – виховувати свою дитину так (тими ж методами), як виховували її.
Багато хто з вас був у такий ситуації: ви довго, спокійно і розумно намагаєтеся показати дитині, що вона зробила «погано», а вона не розуміє. І от ваше терпіння лопнуло, ви вирішуєте вдатися до покарання.
Зупиніться! Дитина не винна, що у вас замало терпіння. Адже поки з нею спілкуєтесь «по-доброму», ваші стосунки залишаються хорошими, дитина щиро намагається зрозуміти вас, поважає ваш авторитет і відчуває гордість, що ви спілкуєтесь з нею на рівних.
Якщо вона все ж «не зрозуміла» своєї провини, покарання не допоможе.
Немає коментарів:
Дописати коментар